Спецоперація «прибрати Ситника» провалилась?

Процедура відбору трьох аудиторів, які мали б контролювати Національне антикорупційне бюро, супроводжувалась інтригами та великим резонансом.

Врешті-решт процес завершився у червні цього року. Усі три вакансії були заповнені. Комісія, яка створювалася з такими боями, виявилася в результаті нікому не потрібна.

Висновки аудиторів мали визначити долю керівника НАБУ Артема Ситника. Його відставки домагались багато гравців на політичному полі, але реальних інструментів для цього ніхто з них мав. Саме тому опоненти Ситника покладали свої надії на трійку аудиторів. Однак перевірка діяльності новоствореного антикорупційного органу, до якого у багатьох є багато претензій, зайшла в глухий кут. Як з’ясував «Главком», робота призначених аудиторів досі заблокована. Очевидно, опоненти Ситника махнули рукою на такий трудозатратний метод боротьби з ним, і пішли протореними шляхами – незаконність призначення Ситника тепер доводять через суд. Але про це трохи нижче.

Як позбавитись директора НАБУ?

На початку цього місяця директор НАБУ Артем Ситник сам прозвітував перед народними депутатами. Переконати в ефективності роботи Бюро йому, звичайно, своїх противників не вдалось. А таких чимало – це і генпрокурор Юрій Луценко, який не впускає можливості потролити НАБУ відсутністю реальних результатів роботи, і голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький, який після виявлення «прослушки» у своєму кабінеті не спілкується з Ситником, і фігуранти справ, що намагаються довести непрофесіоналізм детективів Бюро. Дійшло до того, що до критиків Ситника та його відомства приєднався головний рабин України, який поскаржився на незаконне стеження за вірянами та «жучки», встановлені в київській синагозі. Але попри усі ці атаки Ситник почуває себе досить впевнено. Бо варіантів змістити його з посади у недоброзичливців нема.  Крім одного…

Директор Національного бюро звільняється з посади в разі:

  • подання письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням;

  • призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;

  • досягнення 65 років;

  • неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я відповідно до висновку медкомісії, що створюється за рішенням МОЗ;

  • набрання сили рішення суду про визнання його недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності, визнання його безвісно відсутнім чи померлим;

  • набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

  • припинення його громадянства України або виїзду на постійне місце проживання за межі України;

  • невідповідності обмеженням щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, передбаченими Законом «Про запобігання корупції», встановленим рішенням суду, що набрало законної сили;

  • невчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

  • набуття громадянства іншої держави;

  • наявності висновку комісії з проведення незалежної оцінки (аудиту) діяльності Національного бюро, передбаченої статтею 26 Закону, про неефективність діяльності Національного бюро та неналежне виконання обов’язків його директором.

«Ні прав, ні повноважень»

Нагадаємо, що стаття 26 закону про НАБУ передбачає проведення аудиту його діяльності комісією зовнішнього контролю у складі трьох членів. Потенційний негативний висновок цієї комісії щодо діяльності НАБУ – чи не єдина можливість змінити Ситника. Саме тому за контроль над нею велися такі баталії. Після того як Кабмін призначив аудитором за своєю квотою Михайла Буроменського, ситуація надовго зависла через Верховну Раду, яка кілька разів провалювала обрання свого представника. Тоді як симпатики Ситника били у дзвони, попереджаючи про плани Банкової взяти через цю комісію. Під час епопеї з вибором парламентського представника лунали прізвища маститих іноземців, але в результаті в червні цього року було обрано 81-річного професора Володимира Василенка. Він раніше працював суддею в міжнародному суді ООН та в Раді ООН з прав людини. Президент зі свого боку призначив давнього соратника Павла Жебрівського, що спровокувало багато галасу, але поза тим вже в червні всі три вакансії в комісії виявились заповненими. Та для того, аби аудитори приступили до роботи, цього, як з’ясувалось, замало.

Володимир Василенко

Ще одразу після призначення Володимир Василенко в інтерв’ю «Главкому» перелічив проблеми, з якими зіштовхнуться аудитори: «Не прописано жодного положення, яке можна було б використати для забезпечення нормальної роботи цього органу. Тому ставиться питання про створення патронажної служби органу, її фінансування, все матеріальне забезпечення – приміщення, техніка, обладнання… Три людини мають зробити аудит за три з половиною роки роботи НАБУ, хоча він мав би робитися за рік, якщо б цей орган був створений за нормальних умов. Це просто фізично неможливо. Повинні бути внесені відповідні поправки до закону».

Згоден з Василенком був і Жебрівський: «Є три людини, які вважаються аудиторами НАБУ, але не мають ні прав, ні повноважень. І взагалі не зрозуміло, що це за структура».

Закон про НАБУ ухвалював ще минулий склад парламенту, і депутати в гарячці просто допустили колізію. За законом, незалежна оцінка ефективності діяльності НАБУ проводиться щороку. Так само щороку президент, Верховна Рада та Кабмін визначають по одному члену комісії. Але НАБУ діє з 2015-го, і вже накопичилось біля семи сотень справ. Тому аудиторам треба визначитись, з якого саме періоду проводити перевірку. Тому Василенко вимагав продовження терміну повноважень комісії. До того ж, постає питання щодо легітимності Буроменського, якого було призначено в травні минулого року – чи треба його перепризначати, оскільки річний термін на цій віртуальній посаді вже минув?

Михайло Буроменський

Ще влітку аудитори підготували свої пропозиції змін до  статті 26 закону про НАБУ, які відправили в парламентський комітет з питань запобігання та протидії корупції, Адміністрацію президента та уряд. Ці зміни, на їхню думку, розблокують роботу комісії. А оскільки аудитори не мають права законодавчої ініціативи, логічно, щоб відповідний законопроект внесли депутати чи уряд.

Показово, що депутати з антикорупційного комітету, з якими поспілкувався «Главком», взагалі не в курсі, що такі пропозиції надійшли. «Не чув про таке, – знизує плечима заступник голови комітету Віктор Чумак. – Дійсно, законом не передбачено, як саме проводити аудит, але не думаю, що треба приймати окремі зміни до закону. Якби аудитори самі собі виписали положення чи загальні засади в розвиток норм діючого закону, нічого б страшного не було. А поки не знаю, чому вони затихли, ніхто нічого не робить. І до виборів вже точно нічого не зроблять».

Не в курсі і секретар парламентського комітету Дмитро Добродомов: «Я не бачив подібних ініціатив, до секретаріату комітету вони не розсилались. Щодо відсутності фінансування аудиту, то я особисто питав претендентів на аудиторів НАБУ, чи знають вони, що це волонтерська діяльність, яка не оплачується. Хоча вважаю, що будь-яка робота має бути оплачена і готовий підтримати такі правки. З аудитом ми запізнилися вже на два роки, але попри всі маніпуляції з цією комісію, вона нарешті обрана і аудит має початися».

Добродомов пообіцяв підняти це питання на засіданні комітету наступної середи. Але те, що розблокування роботи контрольної комісії НАБУ на кілька місяців застрягло в Раді, демонструє, наскільки взагалі «високою» є зацікавленість в такому аудиті.

«Зараз абсолютно нічого не відбувається, – констатує один з аудиторів Павло Жебрівський. – Законодавець не врегулював питання функціонування аудиту – як запускати, з чого починати… З нами навіть ніхто не уклав угоди на виконання аудиту, тобто незрозуміло, хто наш працедавець. Мають бути виділені гроші на якусь патронатну службу, яка, до речі, теж не прописана в законі. Найближчим часом я зустрінусь з президентом і ми обговоримо моє подальше функціонування в цьому органі».

Павло Жебрівський

Увага – на Трубу

Чому ж орган, який створювався з такими боями, виявився в результаті нікому не потрібним? Про необхідність аудиту НАБУ нещодавно нагадували і Юрій Луценко, і голова фракції «Народного фронту» Максим Бурбак. Однією з причин може бути те, що Банкова розуміє: розклад сил в комісії не гарантує потрібний вердикт щодо Ситника, особливо в передвиборчий період. Тому там просто не хочуть запускати процес. Тим паче, що призначений за парламентською квотою Василенко зараз дрейфує до Юлії Тимошенко та вже виступає на її круглих столах. До того ж зараз основні ресурси кинуті на відсторонення голови Державного бюро розслідувань Романа Труби, призначення якого оскаржується в суді депутатами з президентської фракції.

Політолог Володимир Фесенко вважає ситуацію, що склалася навколо аудиту НАБУ парадоксальною. «Друзі Ситника завжди дорікали противникам НАБУ, що влада хоче через аудит зняти голову бюро. З цієї точки зору, аудит НАБУ – в інтересах влади, – розмірковує Фесенко. – Якби вона хотіла зняти Ситника через аудит, то давно прийняла б відповідні норми і запустила роботу комісії. Скоріш за все, це станеться ще до кінця цієї сесії».

Зрозуміло, що «клуб друзів» Ситника в парламенті ініціативу в цьому сенсі проявляти не збирається. А у їхніх опонентів, схоже, зовсім інші сценарії щодо директора НАБУ – серед яких і судові, які також можуть коштувати йому посади. Ще минулого року прокуратура відкрила справу проти Ситника щодо його розмови «офф-рекордз» з журналістами, під час якої він «зливав» матеріали справи щодо незаконного збагачення військового прокурора сил АТО Костянтина Кулика. Також на Ситника є справа за статтею «отримання неправомірної вигоди», яка стосується його роботи в прокуратурі Київської області та купівлі у 2010-му 82-метрової квартири в Броварах. Підбираються до керівника НАБУ і з іншого боку – так близький до «Народного фронту» журналіст Сергій Іванов злив інформацію, що дружина Ситника продала ділянку в окупованому Севастополі, перед тим оформивши її за російським законодавством.

Минулого тижня не дуже помітною пройшла ще одна подія, яка може мати вплив на подальшу долю голови НАБУ. Окружний адміністративний суд Києва визнав протиправними дії ДФС щодо направлення інформації про результати спецперевірки Ситника перед призначенням на посаду. Таким чином опоненти очільника Бюро хочуть довести, що була підроблена його декларація під час участі в конкурсі, та скасувати його результати.

Всі ці претензії можуть накопичуватись і, можливо, дійде до конкретних неприємних для Ситника звинувачень. А до того часу може депутати і змінять закон про аудит НАБУ, і контрольна комісія нарешті скаже своє слово. Поки ж вона поповнила список з гучно створених, але мертвонароджених структур.

Павло Вуєць, опубліковано у виданні  Главком